Знайомство з учасницями проекту «Від пацанки до панянки» шокувало трійку наставниць проекту. Ексклюзивно для Нового каналу викладачі поділилися своїми враженнями про учениць

За перевихованням дев’яти хуліганок пильно стежать мільйони українців. Про це говорять високі цифри рейтингу першого епізоду проекту і бурхливе обговорення героїнь у соціальних мережах. Історії учасниць розчулили і здивували. Всі напевно оцінили, як непросто буде викладачам і команді проекту впоратися зі складними характерами пацанок. Реакція наставниць на таку появу у стінах Школи учениць читалася у них на обличчях. Для тих, хто пропустив цей момент під час перегляду, ми підготували відео.

Ми поцікавилися, що відчували педагоги у момент зустрічі з дівчатами.

МАРИНА ВОЛОДИМИРІВНА КІНАХ – заступник директора з питань іміджу та стилю:

kinah

– У день нашого знайомства з героїнями я приїхала в будинок і побачила у дворі карету швидкої допомоги. Дуже злякалася. Пізніше дізналася, що дівчата побилися ще в дорозі. Коли вони постали перед нами, ми, м’яко кажучи, були шоковані. Дівчата п’яні, усі в порізах, саднах та синцях. Литвинова, Понзель, Полудневич – із зухвалим, вульгарним макіяжем. Дуже неохайно й дивно вдягнені. Катя Литвинова вийшла на першу зустріч із нами у костюмі поросяти, інші в речах без жодного навіть натяку на жіночність – безформні майки, джинси. Ще здивувало, що майже кожна дівчина з татуюваннями. У Юлі Чайки вони величезних розмірів. Ні в моїх доньоок, ні в їхніх подружок я ніколи не бачила таких розписів на тілі. Я ще можу зрозуміти якийсь маленький малюнок на щиколотці або шиї, але в них же вони здоровенні! – говорить Марина Володимирівна.

– Та зовнішній вигляд це не все – їхня мова та грамотність теж мене вразила. Я багато працюю і спілкуюся з дітьми та підлітками. Але героїні проекту разюче відрізняються від усіх дівчат, яких я знала раніше. Насамперед дуже вузьким кругозором і низьким рівнем внутрішньої культури. Відразу скажу, що я їх не засуджую. Як жінці й мамі, мені їх щиро шкода. Розумію, що багатьох життя поставило в такі умови, які зробили дівчат такими – десь грубими, десь легковажними. Погано те, що вони й самі не прагнули якогось розвитку, – поділилася заступник директора Школи. – Після знайомства з нашими героїнями я зовсім перестала спати. Весь час прокручую долі цих дівчат у себе в голові і щиро хочу їм допомогти.

ІРИНА ПЕТРІВНА ЗІЛЬБЕРМАН – заступник директора Школи леді з виховної роботи:

zilberman

– Я спочатку була готова до того, що ці дівчата не з найкращих сімей, не з найкращим минулим. Розуміла, що вони виросли не в тих умовах, в яких виросла я, і виховувалася моя дитина. Поведінка наших героїнь у перший день багатьох шокувала. Настя Федорова вийшла до нас із перебинтованою ногою, Настя Іваненко – з саднами на пальцях, у Люди Понзель руки оброблені зеленкою… до всього іншого вони були ще й п’яні. Видовище не з приємних. Та особисто в мене не було жахливого враження, відторгнення чи неприязні. Швидше, співчуття, – говорить пані Ірина.

– Переважно усіма їхніми вчинками керує невпевненість у собі й недовіра до оточуючих. Їх не любили, не хвалили, їм робили боляче і зраджували. Вони ворожі до світу й людей, тому що їх оточував такий світ і суспільство, від якого потрібно захищатися. А підвищений тон, бійки, зухвалий зовнішній вигляд – все це способи привернути до себе увагу. Вони не знають, як це робити інакше. Та ми постараємося їх навчити. Показати, що не всі люди погані, що бути слабкою і беззахисною дівчиною не соромно й не страшно. Але для цього у них має прокинутися інтерес до життя. Розвинутися неймовірно важлива якість – цікавість. Про все дізнатися, всюди побувати, познайомитися з новим, навчитися чогось, продовжує заступник директора Школи леді.

ТЕТЯНА ГЕРАСИМІВНА ТЕРСЕНОВА-ЗАВОДОВСЬКА – директор Школи леді

terseneva

– Було складно. Мені знімальна група говорила: «Ой, ви, напевно, злякалися». Ні, мене важко чимось налякати в житті. А от відчуття: «Що це?» було. Вони поводилися зухвало, але річ навіть не в цьому. Шокувала їхня байдужість, що незацікавленість, невміння розплющити очі й побачити щось навколо себе. Людей, які роблять для них щось, прекрасну віллу, в якій вони житимуть – нічого, – говорить Тетяна Герасимівна.

– Та після першої ж розмови стало зрозуміло, що вони мотивовані, що дуже важливо. Причому, якщо хтось із них просто хотів засвітитися в телевізорі, це теж мотив. А якщо є мета, можна знайти якийсь важіль управління, вибудовувати якісь взаємини, щось робити. Перша зустріч показала, що мотивація у дівчаток є, дала змогу зрозуміти, що працювати з ними можна. Дивно, що протягом усього часу, до останнього тижня, в мене змінювалися особисті переваги. Багато дівчаток, які спершу здавалися цікавими, потім розчаровували, і навпаки, – зізналася директор Школи.

, ,
Загрузка...